Оцінка: 7/10
Паоло Джордано. Самотність простих чисел // переклад Андрія Маслюха. –Видавництво Старого Лева, 2016. – 320 с.
Паоло Джордано — італійський письменник, який має дуже цікавий фах - фізик-теоретик. Він сам визнає, що його наукові знання вплинули на погляди щодо речей, людей та думок інших. Так само ці знання вплинули на той стиль творів, які він уже встиг написати. Перший роман "Самотність простих чисел" став бестселером у світі та здобув дві престижні нагороди Італії: премію Стрега і премію Камп'єлло.
Паоло Джордано — італійський письменник, який має дуже цікавий фах - фізик-теоретик. Він сам визнає, що його наукові знання вплинули на погляди щодо речей, людей та думок інших. Так само ці знання вплинули на той стиль творів, які він уже встиг написати. Перший роман "Самотність простих чисел" став бестселером у світі та здобув дві престижні нагороди Італії: премію Стрега і премію Камп'єлло.
Книга з перших сторінок, якщо точніше з перших двох розділів, підкорила мене своєю реалістичністю. Вона не схожа ні на що прочитане мною до цього часу, відразу зрозуміло, що у ній все буде показано прямо без ніяких пов'язок на очі.
Так про що ж ця книга? Легко скажу, що про пару самотніх та загублених простих чисел. Двома основними героями є Матія (2760889966649) та Аліче (2760889966651), які є незнайомі, але через ряд подій знайомляться та розуміють, що жити один без одного не можуть. Але через їхнє минуле, через невпевненість роблять вчинки, після яких розумієш, що вони просто бігають по колу в непроникній темряві. Усі без виключення герої твору є заручниками свого минулого, усі речі, які сталися у дитинстві чи у дорослому віці вплинули на них так, що вони змушені залізти у цю кімнату самотності та нікого не пускати туди.
"Прості числа діляться тільки на одиницю і самі на себе. Кожне з них посідає своє місце у безконечному шерезі натуральних чисел, затиснуте, як і всі числа, поміж двома іншими, але на крок далі, ніж решта. Ці числа — непевні й самотні, і саме тому Матія вважав їх достоту дивовижними. Іноді він думав, що в тому шерезі вони опинилися випадково, от просто потрапили там у пастку, нанизані разом, немов коралинки у намисті."Аліче Делля Рокк — дівчина із забезпеченої сім'ї, у якій є свої правила. Вона зобов'язана кататися на лижах, не дивлячись на те, що їх ненавидить. Але її батько не терпить ніяких заперечень, а у свою чергу Аліче уже не терпить присутність свого батька. Вона мало харчується та навчилася контролювати свій голод. Не зрозуміло до кінця через яку причину у неї така відраза до їжі, можливо через те, що кожен день її батько заставляв пити молоко або через ненависть до свого тіла, через бажання, щоб воно стало кращим. У дитинстві з Аліче відбувся нещасний випадок, який стався на гірськолижному спуску, в якому вона ледь не загинула й після якого стала кульгавою. Ця подія перетворилося у ще більшу ненависть до батька та до свого тіла. Аліче була скромною, тихою та непопулярною дівчиною, до якої ставилися не так як до усіх через її кульгавість. Самотність оточувала її звідусіль.
"Вона страшенно прагнула бути такою ж розкутою, як її однолітки, і жити з таким же, як у них, невиразним відчуттям безсмертя."
"Хотів сказати, що йому подобається вчитися, бо це можна робити на самоті, бо все, що ти вивчаєш, уже мертве, холодне і пережоване."У романі так само піднімається питання дітей та батьків. Воно тут переплетене поміж самотністю усіх навколо. Читаючи виникає багато питань що вчинків героїв. А щоб сталося якщо б батько Аліче спробував розбити ту кригу, яка утворилася після нещасного випадку? Яким би став Матія, якщо б батьки спробували допомогти сину, а не відверталися від нього, старалися не помічати, що син не такий як всі? Як результат неправильних вчинків батьків — Аліче, Матія та вони ж самі стали самотніми.
"Самотність простих чисел" дає зрозуміти, що у кожного свої "таракани", тільки ось кількість їхня різна. В усіх нас є свої травми, моральні чи фізичні, усі ми в певні моменти свого життя на цій планеті є самотніми, самотніми у своїх вчинках. Паоло Джордано показує у книзі - абсолютно нормальних людей немає, найкраще це баланс, баланс у всьому.
***
Цитати
"Рішення приймають буквально за кілька секунд, решту часу за них розплачуються."
"Бо це ж узагалі геть дурна справа: марнувати час, побиваючись, що ми ось тут, а не деінде."
"Зазвичай люди з віком набувають упевненості у своїх силах, він же поступово цю впевненість втрачав - так, наче від самого початку мав обмежений її запас."
"Адже їх із Матією поєднувала невидима пружна нить, похована під горою не надто істотних речей, нить, що могла існувати тільки між такими двома, як вони: між тими, хто побачив одне в одному свою самотність."
"Любов тих, кого ми самі не любимо, осідає а поверхні і швидко звідти випаровується."
"Коли тобі чогось бракує, то якось краще розумієш того, хто так само чогось не має."
Немає коментарів:
Дописати коментар