Інферно - Ден Браун

Оцінка: 8/10

Ден Браун. Інферно // переклад Володимира Горбатько. – Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2013. – 607 с.

У творах Дена Брауна є одна особливість, яка приваблює мене, тому я читаю їх з великим захопленням. Вони наповнені багатьма деталями з історії, архітектури, міфології та сучасності, що призводить до чіткої картини в уяві читача. Автор для написання своїх романів багато досліджує сфери, предмети та міста, де відбуваються події, тому й виникає враження про обізнаність письменника у всьому про що він пише.

"Інферно" — це четвертий детективний роман із серії про професора Роберта Ленґдона, який займається релігійною символікою у Гарвардському університеті (передують йому "Код да Вінчі", "Янголи і демони" і "Втрачений символ"). Події у книзі відбуваються у трьох красивих, загадкових та містичних містах: Флоренції, Венеції та Стабулі, які несуть велику історичну і культурну цінність для усього людства.

Сюжет у книзі розгортається надзвичайно динамічно і не дає відпочити читачеві. Професор Роберт Ленґдон прокидається у палаті лікарні та розуміє, що втратив пам'ять і не пригадує події, які відбулися із ним впродовж останніх кількох днів. Його останні спогади пов'язані із перебуванням у Гарварді, а знаходиться він зараз у Флоренції. Сієнна Брукс, лікар, який доглядає та лікує його, розповідає, що у нього відбувся струс мозку через кульове поранення, що і спричинило втрату пам'яті. В цей самий момент у палату вривається жінка, яка намагається вбити його, але йому вдається втекти із лікарем. Головною метою героя стало пригадати останні дні та зрозуміти у які події було його втягнуто. Адже усе дуже загадкове і пов'язане із твором Данте Аліг'єрі "Божественна комедія" та картиною Сандро Боттічеллі "Карта пекла", що зображує усі рівні, які описані у творі Данте.
"Найбільш моторошні місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи."
Картина Сандро Боттічеллі "Карта пекла"
Відвідавши Флоренцію та Венецію, для мене особливо цікаво було читати "Інферно" та впізнавати місця, де відбуваються події із Робертом Ленґдоном. Уперше коли я побачив собор Санта-Марія дель Фіоре у мене перехопило подих, такої величної споруди ще не бачив ніколи, біля якої знаходився баптистерій. Такі місця як Палацо Веккіо, Палацо Пітті, сади Боболі, П'яца дель Дуомо є відомими туристичними місцями, де і відбуваються події у книзі. Венеція для мене є особливим містом. Коли я відвідував його, то був здивований, як людина могла збудувати таке місто, яке було центром Венеціанської імперії. Пливучи Гранд каналом до площі Сан Марко, де знаходиться Палац дожів та базиліка Сан Марко, передує таке враження, що місто виросло із води і ти перебуваєш у якомусь фантастичному світі, а події ці нереальні.
"Немає людини пихатішої за ту, яка щиро вважає себе невразливою до всіх нещасть, які існують у нашому світі."
Але найкраще читати книги Дена Брауна, перебуваючи у тому місті, де відбуваються події, відвідувати історичні пам'ятки та місця, що повністю дозволить поглинути в історію, яка описана у романах.

***

Немає коментарів:

Дописати коментар