Оцінка: 6/10
Саллі Ґрін. Напівлихий // переклад Віктора Морозова. – Видавництво Старого Лева, 2014. – 384 с.
Книгу Саллі Ґрін "Напівлихий" та й узагалі цей магічний світ часто порівнюють зі світом Гаррі Поттера. Не знаю кому така річ може приходити в голову, адже світи кардинально відрізняються один від одного: стилем написання, своєю атмосферою та й узагалі всім. Тим більше я вважаю, що цей світ далеко не дотягує до світу чарівника, що вижив. Але усе по-порядку.
У цьому вигаданому світі існує давнє протистояння Білих і Чорних чарівників. Але за достатньо великий проміжок часу сили стали нерівні. Чорних чарівників в Англії (так, так в Англії, як і в серії про Гаррі Поттера) стало набагато менше і вони пішли у підпілля. А, у свою чергу, Білі чарівники створили спеціальний підрозділ для відлову та знищення інших, що часто супроводжувалося жорстокими катуваннями та насильницькою смертю. Тут виникає алегорія, Білі чарівники зовсім не такі вже "білі" та пухнасті. Іншими словами - одні інших варті, просто хочуть тримати владу у своїх руках. Хто ж не хоче цього у сучасному світі? Всі прагнуть її.
"Я починаю реготати. Ми, Чорні чаклуни, що переховуємося від Ловців і наводимо жах на Білих магів... і ось ми тут, миємо посуд і ведемо розмову про поезію."
Але існує між усією цією когортою Чорних чарівників один найвідоміший та найсильніший, Маркус, якого ніяк не можуть впіймати та знищити. Але існує передбачення, що його можна убити відповідною зброєю та має бути для цього відповідна людина."Ненависть цінна тим, що вона примушує забути про все інше, ніщо, крім неї, вже немає значення."Головним героєм твору є Натан, зовсім не видатний чарівник (знову асоціація із Гаррі Поттером, не смішіть мене), а просто син того ж таки Маркуса. Але що у ньому такого? А те, що він єдиний представник роду, дитина Чорного чарівника та Білої чарівниці: напівтой, напівінший. Його статус цьому магічному світі ще не визначений, ніхто не знає, яка сила у ньому переважає та яку взагалі сторону він обере. Життя в сім'ї у нього непогане. Натан проживає із бабусею, яка є його опікункою, двома старшими сестрами та братом. Загалом усі окрім старшої сестри відносяться до нього добре, а ось увесь навколишній світ вороже, що і вилилося у надмірні знущання у школі, постійне очікування того, що він спіткнеться у своїх вчинках. У нього немає друзів, самотній, озлоблений хлопчик, який із нетерпінням чекає свого сімнадцятиліття, дня свого народження, коли вибере власний дар (у 17 років чарівники вибираються свій дар) та докаже усьому світу, що не становить ніякої загрози, адже він просто добрий хлопець.
Але у вищої ради Білих чарівників інші плани на його рахунок, вони слідкують за кожним його кроком та вчинком. А потім узагалі вирішують забрати із сім'ї та віддати під опіку невідомій Білій чарівниці. Але для самого Натана, як можна здогадатися, нічого доброго з цього не вийшло. Там він пережив багато знущань, мук, побиттів та й узагалі йому поставили клеймо. Але молодий майбутній чарівник усе терпить та не здається. Єдине, що його цікавить чи вийде у нього здобути магічний Дар...
Проте у книзі є багато такого, що копняком відштовхує тебе від неї. По-перше, занадто суха розповідь, по-друге, головний герой не до кінця розкритий, дуже багато крові та жорстокості, що відповідно може відкинути велику кількість аудиторії. У самому описі світу є багато незрозумілостей та невідповідностей. Наприклад, чого все ж таки Чорні та Білі чарівники ворогують. Чи, наприклад, чому герої деякі вчинки роблять без ніяких на те підстав. Якщо підсумувати усе одним реченням, то читаючи книгу ми кудись біжимо, спішимо, а прибігаючи в кінець, нічого там не бачимо. Ось такі відчуття були після перегортання останньої сторінки. Але все ж таки, читати продовження вартує, тому що є бажання дізнатися історію Натана й більше про цей світ, хоча формат та подача твору автором не дуже й хороша.
***
Цитати
"- То ти підеш туди? - запитує Арран.Бабуся тримає чайник, збираючись його наповнити. Я кажу:- Це якась стара божевільна відьма. Не запросила більше нікого з нашої родини. Я її не знаю і не маю права ходити кудись без дозволу Ради, - усміхаюся Аррану. - Тому звичайно ж, я піду.Бабуся відставляє чайник, так його й не наповнивши."
"- Яка різниця між Напівкодовим і цибулиною?Він задирає мені сорочку. Я відчуваю, як його пальці починають дряпати мої шрами, завдані ним шрами, а сам Кірен говорить:- Коли ріжеш цибулину, на очі навертаються сльози."
"Найкращий спосіб перевірити, чи можна комусь довіряти, - це довіритися йому."
"Справжній ти не маєш нічого спільного з Чорним відьмацтвом. У тебе є якісь гени від Маркуса і якісь від Саби. Але це фізичні ознаки. А будь-якого мага роблять Чорним не фізичні ознаки, не гени і не Дар. Ти мусиш у це повірити. Твої думки і твоя поведінка показують, хто ти такий. Ти не лихий, Натане. У тебе немає нічого зловісного. Ти матимеш могутній Дар... ми всі це бачимо... і лиш те, як ти ним скористаєшся, покаже всім, який ти є - добрий чи поганий."
"Я запитав Розу, що робити, якщо станеться щось непередбачене.Вона усміхнулася.- Якщо зможеш, утікай. Біжи. Якщо не зможеш бігти, вбий якомога більше їхніх. Якщо вб'єш їх усіх, тобі вже не треба буде бігти."
Немає коментарів:
Дописати коментар