Оцінка: 7/10
Макс Кідрук. Зазирни у мої сни. – Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. – 528 с.
З українськими письменниками завжди у мене складаються не найкращі стосунки. Ще у школі читати нашу літературу було дуже важко, через увесь той біль, сум та жорстокість, що переповнювали її. Вже у дорослому віці спробував читати кілька творів сучасних українських авторів "Чорний ворон" Василя Шкляра, "Магам можна все" Марини та Сергія Дяченків, цикл "Часодії" Наталії Щерби та "Далекий простір" Ярослава Мельника (до речі, книга останнього письменника була для мене першою антиутопією, після чого я почав обожнювати цей жанр). Скажу, що книги сподобалися, кожна чимось своїм і в майбутньому спробую читати далі твори цих письменників.
З українськими письменниками завжди у мене складаються не найкращі стосунки. Ще у школі читати нашу літературу було дуже важко, через увесь той біль, сум та жорстокість, що переповнювали її. Вже у дорослому віці спробував читати кілька творів сучасних українських авторів "Чорний ворон" Василя Шкляра, "Магам можна все" Марини та Сергія Дяченків, цикл "Часодії" Наталії Щерби та "Далекий простір" Ярослава Мельника (до речі, книга останнього письменника була для мене першою антиутопією, після чого я почав обожнювати цей жанр). Скажу, що книги сподобалися, кожна чимось своїм і в майбутньому спробую читати далі твори цих письменників.
Що ж до "Зазирни у мої сни" (далі "ЗУМС"), то вирішив познайомитися із цим автором та цією книгою з різних причин. По-перше, хотів почитати його книги через схвальні відгуки товаришів та знайомих. По-друге, останнім часом навколо неї літають дві зовсім різні думки. Перша — ця книга найкраще, що деякі читачі читали у цьому році, вони просто в захваті від сюжету. Інша думка, що книга плагіат на творіння інших авторів (особливо Стівена Кінга), кінець просто жахливий, просто розкручена книга і т.д. Тому вирішив все ж таки почати знайомство з автором саме із цієї книги. Думки, які будуть викладатися нижче, старався писати незалежними від інших людей, із якими я спілкувався будь-де.
"Ще одне запитання, на яке ніколи не отримаю відповіді. Ще один хробаків, який до смерті, а може, й після неї, точитиме мою душу. "Основним героєм твору є Мирон, українець по національності, який проживає у Рівному, на відмінно спілкується англійською мовою та багато подорожує. Він одружений із Євою, жінкою, яку ніколи не думав, що доб'ється, але інколи доля вирішує інакше. У них є маленький син, Теодор, якому у віці 2 років провели операцію по видаленню гнійника, під час якої у малого зупинилося серце на 36 секунд. Після того як Теодор повернувся із того невідомого місця, де він перебував, разом із ним вернулося ще ЩОСЬ, що причепилося до нього... Спочатку було все добре, але через кілька років із Теодором почали діятися дуже дивні речі, які ніхто не міг пояснити, ні батьки, ні лікарі. Далі й має починатися найцікавіше... Містика... Багато містики...
"Я не міг розрізнити рис (* риси обличчя), але помітив, що те обличчя роздирала придуркувата посмішка"Але ж натомість на початку книги ми отримуємо мало інформації про те, що відбувається із Теодором, а більше про стосунки між Мироном та Євою, екскурси в минуле та багато іншого, що відволікає від того, що є найцікавішим і таємничим. Схожий підхід я зустрічав у Стівена Кінга, де він "лиє водичку" на початку книги (100-200 сторінок), а потім БАХ і ти вже не можеш відірватися. Дійсно, схоже відбулося у мене і з "ЗУМС", після двохсотої сторінки почалися події, які заставили трішки нервуватися та читати швидше. А далі, ЩОСЬ все ж таки зачепилося за мене і ти просто бажаєш якнайшвидше перегорнути останню сторінку та дізнатися історію до кінця.
 |
| Нервові волокна |
"Метелик, який обсмалив краєчки крил, нізащо не наблизиться до вогнища вдруге. Собака, який зірвався у прірву та, прокотившись три десятки метрів, дивом уцілів, обходитиме провалля стороною. І тільки людина, обпікшись, уперто мчить на вогонь, стрибає у безодню, вірячи, що колись обов'язково дотягнеться до омріяного тепла чи злетить у вільне від хмар небо."Багато людей кажуть, що книга є калькою на деякі інші твори. Але я ж скажу, навіть якщо трішки це правда, то використання схожих сцен, можливо подій та поєднання їх з основним сюжетом цього твору не є поганим. Письменники, так само, як і науковці, як художники, як розробники ігор чи програмісти вчаться та надихаються іншими. Тому в них прослідковується стиль тих митців, які їм подобаються. Наприклад, Стівен Кінг обожнював Говарда Філіпса Лавкрафта, що і вилилося в те, які твори та якого стилю почав писати всесвітньо відомий Король Жахів. У свою чергу Говард Лавкрафт надихався Едгаром Аланом По, що теж вплинуло на стиль цього автора. Багато говорять про те, що перші твори Лавкрафта узагалі були ідентичними до творів По.
Книга ж вийшла цікавою, в деякі моменти достатньо загадковою і в одному моменті — такою, що полоскотала мої нерви та змусила битися серце хутчіш. Таких моментів хотілося б бачити більше у книзі, але задум автора був іншим. Кінцівка книги така, яку я очікував та хотів бачити у творі. Багатьом не сподобалася вона, але навіщо щоб усі завершення були із квітами та метеликами, які літають навколо них. З іншого боку, книга має багато недоліків, недопрацювань, які виливаються у погане враження від неї. Але чого хоча б вартує обкладинка книги, вона просто заворожуюча і дійсно заставляє помітити її поміж усіх інших книг на стелажі. Реально дуже круто! Від Макса чекаю нових творів такого стилю, але з більш інтригуючими поворотами, моментами, які тримають та лоскочуть нерви, а я ж зі стовідсотковою впевненістю можу сказати, що продовжу знайомство з автором та його книгами.
***
Цитати
"Важко називати любов'ю те, що спустошує й калічить."
"Не втримуй у серці те, для чого там немає місця."
"Лайно припливає саме, а по перли пірнати треба!"
"...у світі точно є речі, які ти не здатен контролювати, але які ніколи, нізащо не захочуть лишити тебе осторонь."
"Колись давно батько наказував мені перейматися лише тим, що я здатен контролювати, і ніколи не турбуватись через те, що контролювати неспроможний."
s
ВідповістиВидалити