Квіти для Елджернона - Деніел Кіз

Оцінка: 10/10

Деніел Кіз. Квіти для Елджернона // переклад Віктора Шовкуна. – Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. – 304 с.

Людський інтелект - це сукупність розумових здібностей, за допомогою яких людина вчиться, здобуває нові знання, розуміння абстрактних ідей, може пізнавати та вирішувати навколишні проблеми. Який рівень інтелекту повинна мати людина, щоб вважатися достатньо розумною, щоб вільно почуватися у нашому суспільстві? Наскільки важко людям із високим рівнем інтелекту адаптуватися до речей та навколишнього світу, які їй нав'язуються?

Існує поняття соціального інтелекту, який відповідає за здатність людини правильно розуміти свою поведінку та поведінку інших людей у суспільстві. Тому його рівень в будівництві успішних соціальних взаємовідносин є більш важливим, ніж рівень загальноприйнятого поняття про КІ (коефіцієнт інтелекту). Вперше термін "соціальний інтелект" використав Е. Торндайк в 1920 році та пояснював це поняття як здатність розуміти людей та вчиняти мудро щодо інших.
"Щоб завести друзів, треба мати більше, аніж просто високий коефіцієнт інтелекту."
Роман "Квіти для Елджернона" розповідає історію Чарлі Гордона, 32-річного чоловіка із розумовими вадами, який має величезне бажання вчитися і стати таким розумним як люди, які оточують його. У нього з'являється шанс взяти участь у небезпечному експерименті, який допоможе йому стати інтелектуально розвиненим. Чарлі зважується на цей крок і дає згоду, адже його найбільша заповітна мрія - це бути розумним.
"Якщо не хочеш залишитися дитиною навіки, не можна чекати підказок від інших. Ти повинен знайти рішення в собі самому - відчути, що буде правильно. Навчися довіряти собі."
Деніел Кіз у своєму романі піднімає питання складності поведінки особистості з розумовими вадами в суспільстві, її бачення світу, сприйняття оточуючих та їх вчинків всупереч людям, які мають надзвичайно розвинений інтелект. Але проблеми та перешкоди для адаптації у суспільстві в них дуже схожі. Самотність, яка охоплює таких людей, з такою силою давить на них, що спричиняє в кінцевому результаті до руйнування їхньої особистості. Також, цікаві ідеї виклав автор у романі про те, що в момент досягнення людиною найвищого рівня розумового інтелекту, вона починає думати суцільними абстракціями за межами розуміння її самої, а тим більше простих людей, які, насправді, є професорами чи науковцями. 
"Мені погано. Це не та хвороба, яку може вилікувати лікар, вона всередині, у мене в грудях. Там все порожньо, як ніби мені вирвали серце."
Наскільки інколи дико та егоїстично виглядають поведінка, насмішки та вчинки людей, що тебе переповнює неймовірна злість за людську расу. З іншого боку, як примітивно виглядає людина, коли в один момент хтось стає розумнішим, ніж був до того, перевершуючи тебе у всіх аспектах (окрім соціальних умінь), її поведінка змінюється заздрістю, цинізмом та ненавистю. Це інші думки, питання та відповіді, які цікавили автора і які він хотів донести до нас. 
"Дивовижно, як люди високих моральних принципів і настільки ж високої чутливості, які ніколи не дозволяли собі скористатися перевагою над людиною, народженою без рук, ніг чи очей, як вони легко та бездумно насміхаються над людиною, народженою без розуму."
Під час прочитання цієї історії я проводив багато асоціацій з іншою книгою "Загадковий нічний інцидент із собакою", яку я читав перед тим. Структура побудови романів дуже схожа. У творі "Квіти для Елджернона" Чарлі Гордона просили писати звіти про події, які відбуваються з ним впродовж дня і про стан та розвиток його інтелекту. У книзі Марка Геддона головний герой пише власну книгу, де розповідає все те, що відбувається навколо нього та свої думки про події. На перший погляд, ці два романи дуже схожі, чи навіть піднімають ті самі проблеми. Але, насправді, вони про різні речі. В романі Деніела Кіза, герой є самотнім та має низький рівень КІ, а у книзі Марка Геддона, герой має сидром Аспергера (який призводить до серйозних труднощів в соціальній взаємодії) живучи із мамою та має неабиякі здібності до точних наук. Хоча спільним є те, що розуміння світу для них не є таким легким, як для нас із вами.

П.С. Мій відгук на книгу "Загадковий нічний інцидент із собакою" можна почитати за цим посиланням.

***

Немає коментарів:

Дописати коментар