Оцінка: 9/10
Анджей Сапковський. Відьмак. Кров ельфів // переклад Сергія Легези. – Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. – 320 с.
«Кров ельфів» — третя книга із серії Анджея Сапковського про відьмака, яка має досить цікаву назву інтригуючи читача. З цього можна судити, що в ній певна частка буде присвячена якраз цій расі, її історії, горю. «Щось закінчується… " — такими словами нас автор попереджає про великі переміни, які висять над головами всіх у цьому фентезійному світі. Але що зміниться… порядок сил, які були на даний час, тотальне правління людей чи інші великі переміни?
Третя частина, скоріш за все, є підготовкою перед майбутніми подіями, тим самим і завершенням першого тому. У ній усе менше приділяється уваги винищенню страшних монстрів Ґеральтом із Рівії, чим були насичені попередні дві книги, а більше автор загортає нас у глобальні політичні інтриги, війни, союзи та суперечки. Можна сказати, що ця книга є більш жорстокою та сумною, у якій розкривається справжнє єство людських правителів зі своєю безжальністю. Тут Анджей Сапковський остаточно відійшов від стилю оповідань та казки й писав книгу, будуючи її структуровано та продумано.
Чесно кажучи в багатьох моментах було досить нудно читати величезну кількість сторінок усіх цих політичних ігор, довгих гнітючих діалогів королів та описів королівств. Але дякуючи такому цікавому персонажу, з яким ми познайомилися в попередній книзі, як Цірі із Цінтри, книга набирає кольорового забарвлення й ти з нетерпінням чекаєш наступної зустрічі із нею. Слідкувати за нею дуже цікаво, інколи смішно, інколи лячно. Їй усього тринадцять років, але вона є досить кмітлива як на свій вік та має неабиякий характер. Також автор показує, як інколи у неї пробиваються нотки жорстокості. Нема ніякого бажання бачити цю милу дівчинку в такому образі, але потрібно розуміти, що весь жах та страх, через який вона пройшла, сильно вплинули на неї.
Сни в Цірі дуже страшні, образи, які виникають у її голові, до нестями лякають. Справитися із цим маленькій героїні допомагає Йеннефер. Можна точно сказати, що стосунки, які розвиваються між ними, є одними із найцікавіших у книзі, щирі, відкриті та довірливі.
Уперше в книзі ми зустрічаємося із чарівницею Трісс Мерігольд, такою пристрасною й чарівною, яка проймається великою симпатією до Цірі й допомагає відьмаку доглядати її в Каер Морені. Вона допомагає зрозуміти грубим і твердим відьмакам, що Цірі насамперед залишається дівчинкою і не потрібно ліпити із неї чоловіка. Краще підібрати для неї особливий підхід, що принесе їм більшу користь. Також Трісс закохана в Ґеральта, але вона розуміє, що його серце зайняте іншою.
Прочитавши книгу, можна помітити, що Ґеральта в цій частині досить обділили увагою, даючи відкритися таким персонажам, як Любисток, Тріс Мерігольд, Йеннефер із Венгербергу та Цірі із Цінтри. Це не робить роман гіршим, але Ґеральт, виконуючи завдання із винищення монстрів, надавав історії «екшену», чого бракує цій частині.
Немає коментарів:
Дописати коментар